Дизайнер Василь Зінкевичстав першим мужчиною-солістом в суто жіночомутоді вокальному ансамблі «Смерічка».Це сталося в 1968 році - через три роки його знаввесь Радянський Союз - «Червона рута» сталакращою піснею в країні. В фіналі наступної «Пісні-72» звучав«Водограй», через рік самодіяльну «Смерічку»запросили в філармонію... Ось це Зінкевичу вже не сподобалося - через два рокивиснажливих гастролів він залишив професійнусцену. Та виявилося, що без пісні вже не прожити -в 1977 році він повертається на велику естраду, вжеяк соліст волинського ВІА «Світязь».«Ти - моя весна», «Любов цвіте один раз», «Світ безтебе» дуже швидко роблять Зінкевича зновунайпопулярнішим співаком в Україні. Та навсесоюзну арену його вже не пустили, та йзапланована (після присвоєння йому в 1980 роцізвання Заслуженого артиста України) платівка такі не з’явилася. З 1985 року Зінкевич вже Народний артист - на той час в скарбничку української музики він вніс чимало популярних пісень: «Ясні зорі», «Кличу тебе», «Забудь печаль», «Сонце в небі», «Скрипка грає», «Хай щастить», «Тече вода», «Музика», «Ніби вчора», «Крізь літа». Останнім часом метр дуже прискіпливо ставиться до поповнення свого репертуару, записуючи не більше двох пісень на рік, досить довго працюючи над кожною з них. Серед записів останніх років - еврігріни «Два кольори», «Ясени», «Червона рута» та нові пісні «Наснись мені люба», «Серед гір високих». В 1994 році Зінкевичу присвоєна Державна премія Т.Г.Шевченка, в 1999-му він нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Сини Василя Зінкевича - Василь та Богдан продовжили шлях батька на естраді, кожен з них став лідером відомих в молодіжній тусовці хіп-хопових колективів  - відповідно «Тартак» та «Основний показник».