Односельчанка Софії Ротару - Лілія Сандулесу (28.02.58) шлях на професійній сцені розпочала в 1977 році в чернівецькому філармонійному ВІА «Жива вода». Через три роки, разом з Олександром Сєровим перейшла у волинську філармонію (ВІА «Світязь», «Серпанки»), але за рік їхні шляхи розійшлися. Влітку 1982 року на Всеросійському конкурсі виконавців в Сочі Сандулесу була лише третьою (і це при чотирьох перших і трьох других місцях), та вже у вересні перемогла на конкурсі артистів естради України в Чернівцях (випередивши сестер Ротару, Олександра Сєрова, Віталія Білоножка і Павла Дворського). В 1984 році Сандулесу запросили до Київського мюзик-холу; з’явилася можливість частенько записуватися на радіо (з часом її прізвище почало вимовлятися на український лад - Сандулеса). В 1985 році вона добилася першого справді великого успіху - з піснею Володимира Бистрякова «Гончарный круг» пройшла в фінал всесоюзного телефестивалю «Пісня року»; фірма «Мелодія» випустила її міньйон «Спочатку ти». В 1987 році Лілії Сандулесі присвоєне звання Заслуженої артистки України. А через рік вона повернулася на Буковину співати з власним гуртом «Селена». Провінційна співачка вже не така часта гостя на радіо і телебаченні і в 1990-му вона повертається до столиці - в театр «Етюд». Нова хвиля популярності Сандулеси надходить тільки в 1992 році, коли вона об’єднується в дуеті з Іво Бобулом. Дует виступає все більше по закордонах, де й виходить їхній компакт «Берег любови». З часом в репертуарі Сандулеси з’явилися сильні драматичні пісні -«Несу свій хрест», «Зраджене кохання». В 1996 році Лілії Сандулесі присвоєне звання Народної артистки України. По десятиріччю спільного творчого, а потім і сімейного життя Сандулеса розлучилася з Бобулом. В 2004 році вийшов її сольний компакт з невибагливою назвою «Співає Лілія Сандулеса». На початку 2006-го року Лілія Сандулеса повернулася на помешкання до Чернівців.