Новатор української поп-музики - продюсер, композитор, аранжувальник, клавішник Євген Ступка ще навчаючись в музучилищі дав старт реповому «PNG» (Персона Нон Грата) та техно-хаусовому «X-Beat» (наразі «Слайдер»), вирішив черговий свій проект зробити більш романтичнішим. Фронтменом новоспеченого «Електронного Кравчука» (все відбувалося за президентства Л.М.Кравчука - в 1994 році) став студент того ж музичного училища ім. Глієра, великий любитель романсів Вертинського, екс-соліст гурту «Сінгапур» Андрій Остапенко (17.03.75). Разом вони записали міні-альбом «Конституція» з чотирьох пісень. Надалі Ступка почав освоювати більш модні музичні стилі - аранжував пісні Олександру Пономарьову, опікувався рейвовим «Клаудс Дженерейтор», а згодом виїхав на навчання у знамениту «Берклі-скул»*. Бразди правління «ЕL Кравчуком» перейшли до Анатолія Махині (екс-«Водяний лис», «Сінгапур»), а місце автора-аранжувальника зайняв також колишній рокер з консерваторською освітою - Сергій Гримальський (екс-«Табула раса»). На кримській «Червоній руті-95» неоромантичний «ЕL Кравчук» потрапив чомусь в номінацію танцювальної музики (3 місце) - мабуть серед авангардових поп-виконавців він був би ще чужішим. Мелодійно-драматичні пісні Гримальського та провокаційний імідж Остапенка призвели до того, що вже на початку 1996 року «ЕL Кравчук» став одним з найпопулярніших поп-проектів України, а мистецька агенція «Територія А» оголосила його відкриттям 1995 року. Паралельно Остапенко пробував себе як театральний актор - зіграв в поставлених режисером Семеном Горовим виставах К.Мамонтова «Ганімед» (Центр сучасної драматургії) та М.Задорнова «Ціна кохання» (театр «Браво»). З осені 1996-го опікуванням проекту «Ел Кравчук» зайнялася продюсерська агенція «Музична біржа» і особисто Євген Рибчинський - в травні 1997 року побачив світ перший офіційний альбом Остапенка і компанії - «Нічий» (касетку тиражував лейбл «Western Thunder», а компакт-диск «Caravan-CD»). Влітку ЕL Кравчук, що саме закінчив історичний факультет Київського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, увійшов у чільну трійку претендентів на премію «Золота Жар-птиця» в номінації «Кращий співак»; номінувався також кліп «Доля».Гримальський і Махиня, котрих Остапенко поміняв на DJ Мішукоффа, тим часом взялися розкручувати молодого тернопільського співака Любомира Чермака (екс-«Літопис») - диплом «Славянського базару-97»; на початку 1998 року лейбл «Нова Рекордс» випустив касетку з сольним інструментальним альбомом Гримальського «Inner Space». Після виснажливих всеукраїнських гастрольних турів справи «ЕL Кравчука» не заладилися і в червні 1998 року «Музична біржа» оповістила про припинення проекту. Оскільки Остапенко продовжував виступати як Андрій Кравчук та ще й з піснями правами на які володіла МБ, остання, під кінець літа подала на співака позов до суду. Безпрецедентність випадку підігріла інтерес до нового альбому ЕL Кравчука і «Музичної біржі» - «То моє кіно», що його місяць по тому випустив лейбл «С.Т.М.-Рекордс»... Андрій «Кравчук» Остапенко з лютого 1999-го співпрацює з «Українським Культурним Фондом», що навмисно для нього створив Мішукофф, і навесні презентував сольну програму «Солдат кохання», а згодом подався в радіо-діджеї - в ефірі Нашого Радіо він пів-року вів щотижневу однойменну авторську програму. До кінця року виявилося, що в Україні більше ніхто з виконавців так і не спромігся створити кращого шоу - Ел Кравчук** отримав за «Солдата кохання» перо «Золотої Жар-птиці». Новий альбом співак почав записувати в Англії, та в липні 2000-го ґрунтовно нашкодив своїй кар’єрі, «заспівавши» на «Таврійських іграх» під плюсову фонограму; тим самим він зірвав свій майбутній контракт з цією організацією...

* - наразі Євген Ступка продюсує записи «Океану Ельзи» та Земфіри
** - до цього імені Андрій Остапенко повернувся в серпні 1999-го